У сучасному кінопрокаті важливою ознакою високоякісного технологічного кінофільму є наявність 3D-версії. Сьогоднішній 3D-формат не є по-справжньому тривимірним. Він складається із двох окремих зображень, для правого і для лівого ока. Залежно від того, як обладнаний кінотеатр, ці зображення демонструються за допомогою або кольорового анагліфу (тоді фільм треба переглядати в червоно-синіх окулярах), або різних методів поляризації (ще один тип окулярів), або інших методів.

Проте ця система не є новим винаходом. 50-ті роки ХХ-го сторіччя стали першою «золотою ерою» комерційного тривимірного кінематографу. Було випущено сотні стрічок. Тоді ці фільми називалися стереоскопічними.

Але такі кінострічки знімалися і раніше. 10 червня 1915 року, у Нью Йорку, відомий кінематографіст Едвін Портер продемонстрував кілька короткометражних стрічок у кольоровому анагліфі. Технологія не отримала широкого поширення, проте окремі ентузіасти намагалися й далі знімати ігрові й документальні фільми в стереоформаті.

Ще до того, у 1890-х роках, англійський фотограф та винахідник Вілліам Фріс-Грін створив апарат, який на один екран проектував два зображення, для кожного ока окремо. Дивитися на екран треба було через стереоскопічні окуляри, які використовували в той час для перегляду стереофотографій.

Перший стереоскоп було винайдено ще у 1838 році, до появи фотопроцесу. З появою фотографії, технологія активно розвивалася. Після схвального відгуку королеви Вікторії на Великій індустріальній виставці усіх націй у 1851-му році стереофотографії увійшли в моду. Тільки промисловими методами було швидко виготовлено більше 250 тисяч стереоскопів. Їх саморобне виготовлення вдома стало популярним хобі. Фотографи роз’їхалися по всьому світу, щоб створювати стереофотографії пейзажів, відомих людей, представників різноманітних культур.

Не оминула ця тенденція й Київ. Важко сказати, скільки 3D-фотографій України кінця ХІХ-го –  початку ХХ-го сторіччя існувало. Збереглося їх, на жаль, небагато. Найстаріші з тих, що можна побачити в широкому доступі, відносяться до 1886 року. (Усі нижче продемонстровані анагліфи та стереопари зведено командою фільму «Українська революція» з оригінальних стереознімків)

Це Залізничний міст у Києві:

Залізничний міст, 1886 рік (анагліф)

Залізничний міст, 1886 рік (стереопара)

Ось фонтан «Самсон»:

фонтан «Самсон», 1886 рік (анагліф)

фонтан «Самсон», 1886 рік (стереопара)

Так виглядав Братський монастир:

Братський монастир, 1886 рік (анагліф)

Братський монастир, 1886 рік (стереопара)

У бібліотеці конгресу США зберігається фото Хрещатика, приблизно 1898 року:

Хрещатик, 1898 рік (анагліф)

Хрещатик, 1898 (стереопара)

Існує фото молочниць Києва 1902 року:

молочниці, 1902 рік (анагліф)

молочниці, 1902 рік (стереопара)

Безперечно, було зроблено значно більше стереофотографій Києва. Наприклад, ці дві фотографії, які часто можна зустріти в книжках, є половинками зі стереопари:

половинки зі стерео-пари

Технологія виготовлення стереофотографій була складнішою за звичайні знімки, проте ненабагато. Знімалися й актуальні події: ось, наприклад, фотографія 1905 року, з театру бойових дій російсько-японської війни. Вона зроблена у Порт-Артурі невдовзі після його захоплення японцями, на задньому плані видно затоплені російські кораблі «Паллада» та «Побєда»:

Порт-Артур, 1905 рік (анагліф)

Порт-Артур, 1905 рік (стереопара)

Плакат «Козак 1-го Гуцульського полку морської піхоти», анагліф