Стаття опублікована на сайті gazeta.ua
8 вересня у кивському Будинку кіно показали першу серію двосерійної документально-ігрової стрічки “Українська революція”. Фільм за книгою спогадів генерал-хорунжого армії УНР Всеволода Петріва зняв режисер Іван Канівець. Синя зала Будинку кіно не могла вмістити всіх охочих побачити фільм, і тому показ поділили на два сеанси. Хто прийшов вчасно, встигли подивитися фільм о 17, спізнився чи не вмістився, чекали на 17.40, коли показ повторили. Обидва рази зала була переповнена.
Більшу частину глядачів склали пенсіонери, які йшли на показ із гордо піднятими головами і завзяттям в очах. Багато у вишиванках. Значно молодший, 31-річний глядач науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею “Київська фортеця” Іван Парнікоза поділився не менш пафосним настроєм:
“Душа давно бажала чогось такого. На прем’єру просто полетів. В дверях Будинку кіно стикаюся ніс до носа з справжнісіньким вояком УНР, що стоїть на чатах. Знову вдягаю свою мазепинку і само собою виривається – Слава Україні!”
Перед початком показу режисер Іван Канівець із довгим на проділ волоссям повідомляє аудиторії, що стрічка знімалася власним коштом, і тому всі актори знімалися без гонорарів:
“Спочатку мені потрапили до рук спогади Всеволода Петріва про УНР. Захотілося прочитати всю книжку. Була написана живою й цікавою мовою. Захотів створити кіно. Спочатку був створений шестисерійний варіант фільму, але на той час у мене були сподівання, що українські політики чи бізнес зможуть надати якусь фінансову допомогу. Ці надії розвіялися, і стало зрозуміло, що потрібно працювати своїми силами — тому довелося скоротити цей фільм до двох серій. Є надія на те, що за кілька місяців буде друга. Знімали все власним коштом і обмеженим ресурсом. Ми витратили півтора роки на те, що ви зараз побачите”.
Стрічка знята на чорно-білу плівку, закадровий текст читає народиний артист Богдан Бенюк. Обіцяний нардеп Олесь Доній у ролі Симона Петлюри на екрані поки що не з’явився — його можна буде побачити у другій серії стрічки.
Роль сподвижника Петріва – поручника Андрієнка зіграв капітан 2-рангу заступник голови Севастопольської організації Спілки офіцерів України Тимур Баротов.
“Були моменти, коли люди недосипали. У перші дні зйомок ми шили ті папахи з натуральної овчини: треба було зробити багато, щоб усім вистачило, хто стоїть в строю. Так робилося це кіно. Я дякую Івану за цю хворобу якою він нас заразив”.
Після перегляду до Івана Канівця підходить сивий чоловік у костюмі.
“Я пенсіонер. Але я вважаю, що треба свою лепту фінансову внести для того, щоб ця справа закінчилася. У мене трохи грошей залишилось. Я книжки купував. 50 гривень у мене, — розмашистим жестом кладе їх на стіл перед режисером”.
“Я дуже дякую цьому пану, але прошу все-таки не робити таких речей, тому що такі речі мають фінансувати українські мільйонери, – відповідає той. – Для того, щоб зняти фільм, потрібно дуже багато грошей. Я не уявляю, щоб їх можна було б зібрати таким чином”.
“Мільйонери вам ніколи нічого не дадуть! Не чекайте!” – гукають із залу.
По закінченні презентації огрядна старша жіночка бере військового картуза одного з учасників і перепиняє з ним дорогу глядачам, які виходить із зали:
“Давайте, давайте, люди, не в буфет, а сюди!”
Картуз повільно наповнюють купюри в 50, 20 і 10 гривень.
Автор: Валерія РАДЗІЄВСЬКА
Стаття опублікована на сайті gazeta.ua
Оригінал статті: https://gazeta.ua/articles/culture/_pensioneri-virishili-skinutisya-na-drugu-seriyu-ukrayinskoyi-revolyuciyi/455034
[…] […]