Сьогодні хочеться згадати декілька цікавих моментів, пов’язаних із роботою над «Тризубом».

Одним з художніх елементів фільму стали титри. Я мав вкрай мало хроніки, зате багато поштівок, на яких зазвичай писали якесь гасло, або нейтральне – «Київ-красавець чекає на вас!», або не зовсім – «Наші браві герої!» . Тож спало на думку, що з’явилася нагода досягти одразу кількох результатів.

По-перше, написавши аналогічні титри на хроніці та на інших фото, можна було до певної міри стерти межу між хронікою та статичними зображеннями, стилізуючи їх в єдиний художній елемент.

По-друге, місце розташування титрів давало можливість візуально акцентувати на ключових елементах кадру.

По-третє, ті написи, що мали емоційне забарвлення, демонстрували ставлення до показаного. З позиції наших днів деякі речі сприймаються інакше, отже, титри могли зіграти в протиставленні або, навпаки, у суголоссі з дикторським текстом.

Було ще кілька дрібних художніх причин для їх застосування.

Враховуючи, що зображення, які треба було так протитрувати походили з інших країн, я вирішив писати їх відповідними мовами. Добре знаю англійську, трохи – німецьку та французьку, тож міг самостійно зробити ці титри.

Щодо правильності англійських та французьких текстів сумнівів не мав, бо перед очима було багато зразків реальних написів на поштівках того часу. А от з німецькою виявилось складніше. Тим більше, вже в ті далекі 90-ті, коли її опановував, відбувались реформи зі спрощення правопису. Наприклад, літеру «ß» можна було замінити на дві літери «ss». То скільки ж речей могли писатися по-іншому сто років тому?

Серед викладачів німецької, до яких я міг звернутися за консультацією, жоден нічого порадити не міг. Всі пояснювали: мова змінюється, і це природно… але про чинні на 1918 рік правила правопису ніхто інформації не мав.

Тому я вирішив зробити нестандартний хід. Став шукати в Інтернеті форуми німецьких істориків, сподіваючись, що віднайду пов’язаний з правописом розділ . Витратив на це не один день (ніде правди діти, сильно заважало погане знання мови), але врешті-решт знайшов.

Я виставив там фрази, що їх планував використати, і попросив оцінити, наскільки правильно вони виглядають з точки зору правопису початку ХХ-го сторіччя.

І помилок таки виявилось багато – отже, не дарма шукав можливостей для перевірки!

На жаль, при підготовці остаточної редакції фільму значна кількість титрів іноземними мовами випала…

А ще в «Тризубі» вперше зіткнувся з проблемою «перегорнутого» прапору.

Я розробив тоді технологію, яку назвав «штучна хроніка». Вона дозволяла зі світлин створити щось подібне до кінохроніки шляхом анімації частин зображення.

В таких кадрах одним з анімованих елементів став український прапор. Від початку він був кольоровий, але потім у зображенні прибиралися кольори, і воно стилізувалося під хроніку.

Скажу відверто: спочатку я не помітив проблеми. Але при пробному перегляді однієї зі сцен чи то я, чи то мій батько звернув увагу, що прапор в нашій графіці не відповідає прапорам на справжніх фото.

Спершу я подумав, що просто помилився, коли ставив у сцену кольоровий прапор. Але все виявилось вірним! Тоді закралася думка, що на тому фото з часів революції випадково перегорнули прапор. Та далі знайшлися ще декілька фото, і скрізь прапор виглядав «перегорнутим». Що ж це таке, невже дійсно хтось офіційно перегортав прапор? Я підняв усі кольорові зображення тієї епохи, переважно поштівки та плакати, і переконався: за виключенням пари малюнків, прапор всюди такий, як зараз.

Історики, до яких звернувся за поясненням, запевнили мене: прапор ніколи офіційно не «перевертався».

Це геть збивало з пантелику. Я почав шукати тогочасні текстові згадки про прапор, адже терміни «жовто-блакитний» та «синьо-жовтий» нібито вказують на порядок кольорів. Проте виявилося: в газетних статтях та спогадах і «жовто-блакитний», і «синьо-жовтий» цілком вільно вживали щодо того самого прапору.

На цьому етапі я почав розуміти, що корінь проблеми – десь у методах  тогочасної фотографії. Але деякий час не міг зрозуміти, в чому вона.

Не пам’ятаю точно, що виручило тоді: чи то підручник з операторської майстерності півсторічної давнини, чи то розмова з одним літнім оператором. Головне, що картина стала ясною. Виявилось: хімічний процес, який застосовувався на початку ХХ-го сторіччя для отримання зображення на плівці або пластині, передавав в основному синій канал. І блакитне поставало на такому зображенні світлим, а жовте — темним. Тоді як в сучасному чорно-білому каналі це – зображення з нульовою насиченістю кольорів, тож жовтий виглядає світлим, а блакитний — темнішим.

Питання з приводу кольорів прапору я неодноразово чув під час показів своїх фільмів, тож згодом виникла ідея відповідної інфографіки. Для ілюстрації базової ідеї для першої частини інфографіки я за порадою Олександра Кучерука взяв шведський прапор (щодо розташування його кольорів ні в кого сумнівів «чомусь» не виникало).

Перлиною другої частини стало фото нашого прапору, що його віднайшов у Росії Михайло Ковальчук.

Покази «Тризуба Нептуна» в Севастополі остаточно сформували моє рішення далі займатися темою Української революції. Бо я зрозумів: висвітлення нашої історії таки формує нашу сучасність, і це не порожні слова.  В цьому вся Україна змогла переконатися в 2014-му.

У 2010 році відбулися покази фільму в Севастополі, але це вже тема для окремого допису …