Ці два кольори дають надію, об’єднують нас і служать вірним маркером безпеки.
Там, де наші герої піднімають український прапор, темрява відступає.
Так є сьогодні, і так було раніше.
В цей день хочеться згадати, як вперше модерне українське військо — Січові стрільці — підняло наш прапор над нашим містом:
“Потрапивши до легіону в червні, він опинився у сотні Дмитра Вітовського. Одразу зрозумів, що новий командир — людина непересічна. В австрійському війську національні почуття галичан не віталися. Різними наказами та розпорядженнями намагалися максимально обмежити будь-які прояви української свідомості. Але сотник завжди діяв на межі заборон, нерідко ці межі перетинаючи…
Незабаром розпочалися бої за Галич, стародавній княжий град. Коли Січові Стрільці звільнили місто, за наказом Дмитра Вітовського на ратуші поруч з австрійським імперським прапором було піднято синьо-жовтий. Нечувана на той момент подія піднесла дух стрілецтва. Нове українське військо у давній столиці під власним прапором!”
Фрагмент з роману «Циндао-Відень-Київ»
А ось сучасне відео на пісню часів української революції про прапор:

Співає Тарас Компаніченко.