Сьогодні свій день народження відзначає одна з найпотужніших фігур новітньої української історії, що її сучасниками ми маємо честь бути, — Ліна Костенко. 94 роки — ціла епоха… І Ліна Василівна сама є цілою епохою української культури. Сьогодні вона змушена знову писати про війну, але навіть тут звучить певність у тому, що то — черговий гарт, що його проходить нація, аби стати ще гіднішою і ще сильнішою. Сьогодні українська нація — це воїни і волонтери. А Ліна Костенко була і лишається її духом і серцем.

У нас вже підриваються на мінах.
В полях по обрій брухту і броні.
У нас стрічають люди на колінах
своїх убитих хлопців на війні.
Росли, росли — і виросли хлоп’ята.
Чиїсь кохані і чиїсь сини.
Щоб Україна не була розп’ята,
пішли боротись, — хто ж, як не вони?!
Господь їм сил подвоїв і потроїв.
Здолали все, подужали заброд.
Так виникає нація героїв.
Так постає з населення народ.

Хіба можна сказати краще? Поки з нами наші поети — житимемо. Тож многая літа, Ліно Василівно!