Чудова новина!

На Українському кінофестивалі в Берліні, Ukrainian Film Festival Berlin, Бундесархів представив українські фільми 1930-х, що вважалися втраченими: “Чванливе курча” Іполита Лазарчука 1936 р. і “Поздоровляю з переходом” Ївги Григорович 1932 р.

Іполит Лазарчук — знакова фігура української анімації: один із провідних її режисерів у 1930-ті, у кін. 1950-х — на поч. 1960-х він відродить українську анімаційну школу на студії “Київнаукфільм”. “Чванливе курча” за сценарієм Сергієвської і Катінова стало першою самостійною роботою Лазарчука. За сюжетом, зарозуміле пташеня потрапляє за паркан і, переживши низку небезпек і випробувань, повертається додому — аби вже разом з друзями радіти життю. Технічною “родзинкою” було використання уповільненого запису голосу, що дало ефект кумедного високого голосу персонажа. А за спогадами аніматорки Ірини Гурвич, художник-постановник Сергій Конончук у зображальному ряді покликався на стилістику Георгія Нарбута, обережно (1930-ті же!) додавши “українськості” зображенню.

“Поздоровляю з переходом” Ївги Григорович — дитяче кіно про шестикласників, що, долаючи “зайвий” індивідуалізм і відірваність від колективу, щасливо перевиховуються і переходять у наступний клас. “Родзинкою” фільму стала анімаційна вставка: мрія юного героя про повністю автоматизовану молочну ферму, де потрібно буде лише “кнопки натискати”. Ївга (справжнє ім’я Євгенія) Григорович — одна з небагатьох кінорежисерок 1930-х. Її напрямок — переважно просвітницьке і виховне (що передбачало тоді важливу пропагандистську складову) кіно: культурфільм “Жінці про жінку” (1930), на щастя, збережений, ігрові “Поздоровляю з переходом”, “Будьониші” (1935), “Сонячний маскарад” та ін.

Фільми було віднайдено у рамках важливої ініціативи Бундесархіву: із початком повномасштабного вторгнення установа вирішила підтримати Україну і взялася за розшук і цифровізацію українських фільмів. На сьогодні більша частина наших стрічок періоду німого і раннього звукового кіно вважається втраченою. Втім, і це загальносвітова ситуація, завжди лишається надія знайти такий “втрачений фільм” в архівах інших країн — так, зокрема, не так давно у французькому архіві було віднайдено “Тараса Трясила” Петра Чардиніна, що “заховався” під прокатною назвою “Татари”.

За кордон потрапляли далеко не лише шедеври, і навіть далеко не завжди з прокатною метою: так, у вступних, зроблених архівом титрах до “Поздоровляю з переходом” значиться, що призначений фільм лише для обмеженого перегляду. Можна припустити, що такі фільми закупляли і дивилися з метою, так би мовити “перевірки температури по палаті”. Тобто задля аналізу ситуації в СРСР. А отже — в іноземних архівах на нас може чекати ще багато приємних несподіванок. А поки, як повідомила представниця Бундесархіву Адельхайд Хефтбергер, що разом з Анною Онуфрієнко від “Довженко-Центру” представляла фільм, віднайдені стрічки Ївги Григорович і Іполита Лазарчука незабаром будуть урочисто передані Україні.