В передчутті свободи: іранське кіно на Берлінале 2026

На знак солідарності з повсталих народом Ірану публікуємо інформацію про іранську присутність у програмі Берлінале.

              Незалежне іранське кіно — частий гість на фестивалі. Досить згадати про “Мій улюблений торт” (My Favourite Cake) Мар’ям Моґхаддам та Бехташа Санаіга, лірико-соціальну драму про жінку, що намагається оберегти свій приватний простір в умовах тоталітарного теократичного режиму. Її дім із садом стає таким собі острівцем свободи, де можна послухати “гріховну” музику, випити забороненого краном вина чи — нечуваний злочин! — куди можна привести на побачення чоловіка.

Цікавою є розмова немолодої героїні і врятованої нею дівчини, яку “поліція моралі” спробувала заарештувати за неправильно пов’язаний хіджаб. Це зустріч двох жінок-двох генерацій: старшої, яка ще пам’ятає відносну свободу до ісламської революції, і молодшої, сформованої вже за ісламської диктатури, та в якій вже жевріє вогонь протесту. Зараз однолітки цієї дівчини виборють свою свободу на вулицях (до речі, саме молодь є рушійною силою протестів). У 2024 році фільм здобув на Берлінале Приз екуменічного журі та приз ФІПРЕССІ — а на батьківщині режисера засудили умовно за поширення брехні задля дестабілізації громадської думки, “виробництві вульгарного контенту” і демонстрації фільму без ліцензії на показ.

іранське кіно на Берлінале 2026              

У цьогорічній програмі представлено чотири іранські фільми. У програмі “Форум” можна буде подивитися “Кесарів вікенд” / Cesarean Weekend Мохаммада Шірвані (Іран, 2026). Як ідеться у фестивальній анотації: “У віллі на півночі Ірану оприявнюються лінії поділу між різними поколіннями однієї родини, між святкуванням і розбратом, а також між різними значеннями кохання. Інтенсивне, бурхливе і філософське зображення сучасного Ірану”. У програмі Forum Expanded буде показано документальний короткий метр “Плоди відчаю” / Fruits of Despair Німи Ніссая (Іран, 2026). Як зазначено в анотації: “Під час зйомок фільму про ізраїльсько-палестинський конфлікт іранський режисер сам опиняється в епіцентрі війни. Він змушений тікати з Тегерана разом із родиною, а його політичне есе стає дванадцятиденним щоденником, що розповідає про виживання, вигнання та ідентичність”.

              У програмі “Панорама” — “Роя” Махназа Мохаммаді (Німеччина / Чехія / Люксембург / Іран, 2026): “Роя, іранська вчителька, ув’язнена за свої політичні переконання, стоїть перед вибором: піти на примусове зізнання в прямому ефірі або залишитися в тюремній камері у три квадратні метри.

              У програмі Generation 14plus — документальний короткий метр “Спогади вікна”, режисери Мехране Салміан і Амін Пакпарвар (США, 2026): “Після жорсткого придушення протестів в Ірані цивільні починають документувати заворушення з-за вікон. Коли під час зйомки застрелено жінку, студент-кінорежисер пише їй листа, в якому ставить питання: чи може революція народитися за вікнами?”

              Берлінале завжди позиціонувало себе політично активним — тож щиро сподіваємося, що, на відміну від багатьох інших культурних майданчиків, фестиваль та його учасники чітко проартикулюють свою підтримку іранським протестантам. Хто зна? Цілком можливо, наступного року ми побачимо вже екранні осмислення нинішньої іранської революції — нове іранське кіно, і щиро сподіваємося, що створені вони будуть митцями уже оновленої, вільної, демократичної держави.