Попередні статті по темі:

У російського флоту є 300-річні традиції… традиції вбивств та ганьби. Цьому присвячений календар на 2022-2023 роки «Російський військовий корабель на дні». Ми всі нещодавно — за історичними масштабами — спостерігали, як російській авіаносець «Кузнєцов» здійснив похід у Середземне море, щоб повбивати цивільних сирійців (про це  також не могли не згадати в календарі).

Але мало хто знає, що це не перший похід російського корабля в ті краї, коли над його технічною «вправністю» сміялася вся Європа. З цього допису ви дізнаєтесь про ганебну мандрівку сторічної давнини.

Всю другу половину ХІХ сторіччя росія готувалася воювати на морі з Англією. У 1898 році почали будувати черговий броненосець для Балтійського флоту. За проєктом корабель мав бути придатним до довгого океанського плавання і швидким для боротьби з англійським крейсерами – захисниками торгівлі. Все це втілювалось ціною калібру головних гармат та броньового захисту. В результаті у росіян вийшов величезний корабель, який був водночас погано озброєний і погано захищений. Його невелика перевага у швидкості за роки побудови стала стандартом для броненосців.

Броненосець був третім кораблем такого типу, і назвали його «Побєдою». Вдалося збудувати корабель ударними для росіян темпами — приблизно за три роки. Наближалася війна з Японією, тому «Побєда» мала відправитись на Далекий Схід. Але спершу, як новітня перлина російського кораблебудування, вона взяла участь в урочистій зустрічі царя Ніколая та кайзера Вільгельма у Ревелі (нинішній Таллінн), де на прощання Вільгельм підняв для царя сигнал: «Адмірал Атлантичного океану вітає адмірала Тихого океану». От добувати це звання для Ніколая і вирушила «Побєда».

Броненосець ходив на коронаційні урочистості в Англію, куди прийшов чорним від частинок вугілля, що погано згорало в котлах. Аби вирішити проблему руба, корабель пофарбували у білий колір, проте до росії він знову повернувся майже чорним…

У жовтні 1902 в Лібаві збирався загін адмірала Штакельберга. Окрім «Побєди», до нього входили броненосець «Рєтвізан», крейсери «Богатирь», «Діана», «Паллада». По дорозі мали приєднатися кораблі, що будувалися для росії в Європі: крейсери «Боярин», «Аскольд», «Новік» та 5 міноносців.

Росія ще не здійснювала переходів таких великих загонів сучасних кораблів. Політичною метою було залякати японців, щоб змусити їх піти на поступки. (Як зосередження російських військ у 2021 році біля кордонів України.) Тому похід намагалися максимально висвітлити у власних засобах масової інформації та, за можливості, в європейських.

31 жовтня кораблі покинули Лібаву, а вже 12 листопада на «Побєді» сталася перша серйозна аварія. Загін знаходився у Північному морі. Щоб зайвий раз не вантажити вугілля, йшли економним ходом. На «Побєді» працювала одна машина з трьох. От вона й вийшла з ладу. Довелося переключитися на інші машини, але ця операція була не зовсім простою, адже ту, яка вийшла з ладу, треба було фізично від’єднати від системи.

Наступного дня вийшли з ладу дві інші машини. Рідне російське виробництво! Корабель ледь дійшов до найближчого британського порту. (Враховуючи, що російські моряки вважали англійців своїми основними ворогами, їм дуже пощастило, що ті не тримали зла і продавали їм усю необхідну техніку та допомагали з ремонтами.)

Перевірка показала: проблема полягала в цинкових протекторах, встановлених для запобігання корозії трубок котлів. Мінеральний осад призводив до підвищення температури протекторів, які починали плавитись. Врешті розплавлений цинк заливав трубки котлів. Після цього трубки самі перегорали.  У 9 котлах з 30 наявних були залиті місця приєднання рубок до котлів, а в одному —весь водяний колектор. Довелося повністю розбирати котли та міняти всі трубки.

Але найцікавішою була причина проблеми! Створили комісію, яка виявила: осад, що призводив до перегріву трубок, міг з’явитися через брак прісної води, яку не докачували насоси.

Так-сяк полагодивши 20 котлів на «Побєдє», загін рушив далі та у грудні дістався Алжиру. Котли знову треба було чистити. Два тижні ремонтували корабель. Далі загін мусив розділитися, нівелюючи задуманий політичний ефект. «Побєда» разом з «Діаною» і «Палладою» відправилась у Пірей, до Греції, де можна було провести більш серйозний ремонт. Заходити у гості до дружньої Франції, мабуть, не хотілося: чого ганьбитись перед союзниками, ще й з ризиком скандалу в пресі.

Але журналісти щось все одно пронюхали, і в деяких газетах писали про аварійність нових російських кораблів.

В Піреї виявилось, що стан котлів значно гірший, ніж здавалось. Сюди з Петербурга виїхала команда робітників та механіків заводу-виробника. Тому «Побєда» залишилась одна та ремонтувалась пару місяців. Розмірковували над її поверненням в росію, але ситуація на Далекому Сході стрімко погіршувалась, і корабель таки вирушив далі. В Піреї був усунений старший інженер-механік броненосця, який обіймав цю посаду чотири роки. Після закінчення робіт на корабель призначили фахівців Балтійського заводу, які ремонтували «Побєду».

До Порт-Артура дістались у червні 1903 року. І одразу стали на ремонт: корабель потребував заміни чи не всієї системи живлення котлів водою та ремонту інших механізмів, що їх обслуговували. Але можливості Порт-Артура були сильно обмежені…

Тому корабель разом з ескадрою відправився до Владивостока, де, пройшов… ні, ви не помилились, черговий ремонт.

Настав жовтень 1903 року. «Побєда» ніяк не могла подолати свої проблеми. Не було можливості нормально займатися бойовою підготовкою. А війна все ближчала. Командувач морськими силами Тихого океану обурювався якістю проведених у Піреї робіт.

Але виробник мав на це інші погляди. Начальник Балтійського заводу доповідав про катастрофічно низький рівень підготовки та навчання кочегарних команд, яким просто не можна довіряти найскладніші водотрубні котли. 

Флагманський інженер-механік Павлов додавав: команда геть не розуміла принципів роботи двигуна, тобто коли і як треба керувати вогнем, водою та парою. Тож котли на «Побєдє» були доведені до непридатного стану.

Судячи з усього, першочерговою причиною аварій були лічильники води. Діаметр їхніх трубок був менший, ніж у системи подачі води в котли, тому прісної води бракувало, і кочегари замість неї подавали солону з-за борту.

Корабель вивели у збройний резерв. Тим часом, до початку війни залишалось трохи більше двох місяців…

В ході війни корабель достався японцям, які назвали його «Суво» і капітально перебудували.

На початку Першої світової він був флагманом японської ескадри, яка блокувала німецьку базу Циндао. В подальшому служив як учбовий корабель.

Про інші казуси з історії російського флоту — в календарі «Російський військовий корабель на дні» на 2022-2023 роки. 18 місяців — 18 кейсів.

Купуйте, підтримуючи ЗСУ: весь прибуток від продажу піде на їхній рахунок.