29 квітня 1918 року Чорноморський флот з наказу командувача підняв українські прапори. Цій події присвячено мій фільм 2010 року «Тризуб Нептуна» –  стрічку, що відкрила нову сторінку у моїй творчій діяльності. З того часу займаюся висвітленням історії Української революції 1917– 1921 років. Сьогодні хочеться згадати декілька цікавих моментів, пов’язаних із роботою над «Тризубом». Одним з […]

Хочеш побачити світ? Приєднуйся до військово-морських сил! В кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя людство насолоджувалося неймовірною як на сьогодні свободою пересувань. Не було паспортів у сучасному розумінні цього слова, відповідно, не було віз. Маєш гроші — мандруй! Проте більшість українців, що мешкали в Російській та Австро-Угорській імперії, попросту не могли скористатися цими можливостями, […]

У нещодавньому матеріалі йшлося про те, як режисер, що не розуміється на історії, може перетворити свого головного героя на ідіота. Сьогодні поговоримо про позитивний приклад роботи з історією. У 2004 році режисер Олівер Стоун (який перестав існувати для мене як митець після його проросійських агіток) створив стрічку про Олександра Македонського, котра невибагливо називається «Олександр». Звичайно, […]

Через хворобу на ковід я мав час подивитись багато кіно та серіалів, на що зазвичай часу не вистачає. Тепер хочу поділитися деякими цікавими спостереженнями. Серед переглянутих був серіал «Пуаро» з Давидом Суше, який знімався з 1989 по 2013 роки. Між іншим, у нього вельми непоганий переклад українською. Колись давно я вже частково дивився цей серіал, […]

У матеріалі, присвяченому історичному реалізму в кіно, ми обіцяли написати про Циндао. Виконуємо обіцяне. У кінці ХІХ сторіччя європейські країни були зацікавлені у встановленні економічного панування над Китаєм. Попри бідність значної частини населення та слабкість політичного режиму, Китай був гігантським ринком, який, з одного боку, продукував товари, ціновані європейськими споживачами (тканини, кераміку, витвори мистецтва і […]

Про війну можна писати по-різному. Можна – пригодницьку літературу. Можна – документальну. А можна – містику та жахи. При цьому не баналізуючи і не «знижуючи» тему, а навпаки, по-новому висвітлюючи її, переплавляючи в моторошних та водночас майже (майже?) правдивих історіях колективний і особистий досвід. «Безодня» Влада Сорда так і означена – «Мілітарі-горор, написаний українським солдатом, […]

Про те, як 6-дюймова гармата руйнує репутацію адмірала. Багато говорять про те, що треба мити руки перед їжею, дивитися на світлофор перш ніж переходити дорогу, та трошки розумітись на історії, якщо плануєш знімати історичне кіно. Як правило, говорять марно. Тому сьогодні я опишу дуже показовий приклад того, як нерозуміння кінематографістами деталей створеної ними ж сцени […]

  «Апокриф» про божевілля Ніцше – у Турині він побачив, як візник гамселить непокірного коня, впав тварині на шию, заплакав і втратив свідомість – вартий того, щоб бути екранізованим. Утім, «екранізовувати» філософа – річ невдячна. З ним можна лише вступати в діалог… а то й розгорнути його думку у власну. Як це, власне, і зробив […]

  Зустріч з кінгівським «Воно» відбулася в мене вже в досить пізньому віці, причому в дещо специфічному контексті: під час роботи над рецензією на нову екранізацію (що вже обертається «прицільним», досить-таки навіть параноїдальним читанням). І, як водиться, автор повернувся іншим боком, незгірш як хатинка на курячих ніжках у казці. Так, «Кінг-шкільних-років-автор-жахастиків» і «Кінг-дорослого-читача-з-гуманітарною освітою» перетинаються […]