Generation of freedom
"Generation of freedom" — the first Ukrainian documentary historical 3D film by Ivan Kanivets, dedicated to the Ukrainian War of Independence of 1917–1921. Production of the project began in 2015 and grew into a large-scale, multi-year initiative that combines cinema, historical research, and modern technologies.
This is an innovative multi-episode film project with additional thematic films, built on memoirs of the stories of participants in the struggle for Ukraine’s independence at the beginning of the 20th century. The films bring to life figures of the Ukrainian People’s Republic, the Hetmanate of Pavlo Skoropadskyi, and the Directorate, as well as Ukrainian soldiers, sailors, Free Cossacks, and civilians who became the creators of Ukrainian statehood.
The visual foundation of the project consists of restored authentic film footage and unique photographs from 1917–1921, adapted into a 3D format. This approach makes it possible to bring historical events as close as possible to the modern viewer and to create a powerful sense of deep immersion in the era of the liberation struggle.
A key component of the project is a trilogy of documentary 3D films that consistently illuminate the stages of Ukrainian state-building: the period of the Ukrainian People’s Republic, the Hetmanate, and the Directorate. The history is presented through personal testimonies, making the narrative vivid, emotional, and compelling.
In addition to the main trilogy, the project includes a number of films in various formats that explore individual landmark episodes of Ukrainian history. Among them are films about the raising of Ukrainian flags in Sevastopol, the Battle of Kruty, as well as works dedicated to unique Ukrainian film chronicles of the early 20th century and other little-known but extremely important events.
"Generation of freedom" is a combination of historical authenticity, cutting-edge technologies, and deep respect for Ukraine’s struggle for independence.
"Generation of freedom" is not only a film about the past. It is the story of a generation that fought for Ukraine’s freedom and inspired those who followed to continue this struggle.
The first teaser of the documentary project "Generation of freedom".
We are publishing the first teaser of the documentary project "Generation of freedom". For the first time, the liberation struggle in 3D!
There are several ways to view 3D at home:
Anaglyph (red and blue glasses are required for viewing):
Vertical split (requires a modern 3D TV or monitor and appropriate glasses):
Horizontal split (requires a modern 3D TV or monitor and appropriate glasses or virtual reality devices):
For those who are unable to view 3D, we publish a regular version of the teaser. But watching it, you lose the most interesting thing - the sense of volume:
Restoration of Film Footage
A key feature of the project is the large-scale restoration of original film footage shot between 1917 and 1921. The authentic newsreels are carefully restored and adapted for modern viewing, including conversion to a 3D format. This allows viewers not only to see history, but to literally immerse themselves in it—feeling the atmosphere of the era and coming closer to events that took place a century ago.
On November 26, 2024, a presentation of the restored 1917 film “The Ukrainian Movement” took place in the Blue Hall of the House of Cinema in Kyiv. This film is a unique visual testimony of the era of the Ukrainian Central Rada. Thanks to modern 4K scanning, digital restoration, and the use of AI technologies, it was possible to recover severely damaged frames and restore image clarity while preserving historical authenticity. The event brought together archivists, historians, filmmakers, and cultural heritage enthusiasts, highlighting the importance of preserving Ukraine’s visual memory. The restored film is now available online, allowing a wide audience to engage with living history and see past events in a new quality.
The film is accompanied by commentary from Ivan Kanivets, which helps viewers better understand the historical context and significance of the footage.
The result of this eight-year effort can be found on the website of the Central State Audiovisual and Electronic Archive or here:
On December 14, 2025, another presentation of restored historical material took place in the Blue Hall of the House of Cinema in Kyiv—fragments of the restored film “Documents of the Epoch” (1928), which was restored by Ivan Kanivets. “Documents of the Era” is currently the only known source of unique film footage featuring Hetman Pavlo Skoropadskyi, Chairman of the Directorate Symon Petliura, and Commander of the Siege Corps of the Sich Riflemen, Yevhen Konovalets.
You can watch the video on our YouTube channel kilok.art, as well as on the official archive website:
Publication of the Central State Audiovisual and Electronic Archive of Ukraine
We continue to work on restoring additional films from the period 1917–1920.
“Generation of Freedom”: quotations from memoirs
The Generation of Freedom project aims to comprehensively present the events of the First Ukrainian War of Independence of 1917–1921 through the memoirs of their direct participants. Work on the memoir materials began in late 2015.
The body of memoirs collected over just a few months—covering only the years 1917–1918—alone merits hours of screen time. Among the authors whose texts were included in the script are:
and many others.
A whole generation of people who fought for the freedom of Ukraine in the first half of the twentieth century described to us the history of Ukraine's revival, the social and political mechanisms of the formation of Ukrainian statehood, the history of the formation of the army, its defeats and victories, social processes in the country, and the fates of people who led others.
Here are examples of compelling excerpts from memoirs— not all of which will appear in the film, but all of which are worth reading:
Большевики у Полтаві
(зима 1917-1918 років, зі спогадів Віктора Андрієвського) В місті цілу ніч ішли труси в Українців, і зараз совєтські авта ганяють по цілій Полтаві, щоб неодмінно за всяку ціну знайти мене, голову губернської земської Управи М. Токаревського (укр. С.-Д.), члена губ. зем. Управи О. Янка (укр. С.-Р.), голову повітової зем. Управи Я. Стеньку (укр. С.-Р.).Таким чином серед „контрреволюціонерів” був тілько один я не-соціяліст. Решта були хоч і соціялісти, але видні в Полтаві У к р а ї н ц і, от через що за ними так шукали московські С.-Д.-большевики, через що для них українські соціялісти також стали „контрреволюціонерами”. Ні в кого…
В австрійському полоні
(1917 рік, зі спогадів Василя Проходи) Велике обурення серед нас викликав напад російських кирасирів на ешелон Богданівського полку, що був відправлений на фронт. Так званий наступ Керенського на фронті, коли німці не виявляли ворожої активости, ми вважали непотрібним пролиттям крови, а для справи української державности лише шкідливим.Ми були переконані, що росіяни ніколи не погодяться на незалежність України, а тому порозуміння з ними мирним шляхом не може бути. Лише кілька осіб з нашої Громади українських старшин вважали, що в інтересах соціяльної революції українці мають діяти разом з росіянами, а тому творення незалежних українських військових частин не потрібне. На таких зборах з…
В Севастополі
(1917 рік, зі спогадів Михайла Михайлика) Пройшло з пів місяця по оголошенню „здобутків революції,” себто ріжних свобод. Часописи приносили вістку за вісткою з Києва і з інших міст України про ріжні прояви українського руху-життя. Нарешті появилися українські газети у Севастополі.По військових частинах життя Українців уже почало набирати трохи виразнішого характеру. Автор цих споминів служив тоді у школі авіяції у Севастополі, тому позволить собі трохи зупинитися над життям Українців у його частині, тим більше, що анальоґічне життя було майже у всіх частинах севастопольської залоги і фльоти, всі вони були майже самостійні, однаково находилися поза містом, однаково були набрані з ріжних місцевостей…
Дивна зустріч
(1918 рік, зі спогадів Всеволода Петріва) Одного разу йду я собі по вулиці Антонівки та бачу натовп, у якому мальовничо переливалися чемерки і куцани наших хлопців із селянськими білими сорочками та своєрідними безрукавками гагаузів. Із середини натовпу чути якусь музику; щось подібне до скрипки та сильний, хоча й старечий голос, який щось виспівує на східний мотив і на цілком мені незнаній мові.Підходжу та бачу старого, — кажуть теж, близько 100 років йому — сліпого на одно око турка, який, як мені казали, попав сюди як полонений з-під Плєвни і залишився між гагаузами дожити віку.З дивного якогось інструменту зі смичком —…
(1917 р., зі спогадів Вадима Богомольця) В липні 1917 року одною з подій, яка струснула цілою Чорноморською Фльотою, було піднесення ескадренним міноносцем «Завидний» українського прапору. Треба сказати, що цього ми (Рада Укр. Чорноморської Громади) сподівались і балачки про це були у нас вже давненько, бо «Завидний» був скомплетований більшістю зі свідомих українців, а Головою Українського Гуртка на міноносці був надзвичайно енергійний та інтелігентний матрос Прокопович, який і підготував цю подію. Одного дня в Раду прибули схвильовані, зі щасливим виразом облич, українські делегати з «Завидного» і зголосили, що міноносець підніс український прапор. Якийсь надзвичайно радісний, святочний настрій охопив наших членів Ради.…
Наприкінці віку
(кінець 19 ст., зі спогадів Сергія Єфремова) Хто з українців пережив свідомо часи великої реакції 80-х і першої половини 90-х років — бодай не верталися! – той знає, яке тоді було українське життя. Я зазнав уже тільки самий кінчик цього часу, але все-таки бачив його в апогеї. Тихо скрізь і мертво, жадних публічних об’явів українства, тільки в поодиноких хатах, між поодинокими і буквально-таки самотніми одиницями тьмяно блимав той каганець рідної справи. І що найгірше – нізвідки, здавалось, не проходило надії проміння, жадного проблиску чогось яснішого, якогось виходу. Я не знаю, та тепер і сказати не можу, на що сподівались ми,…
Охорона кордону на Донеччині
(весна 1918 року, зі спогадів Степана Самійленко, скорочено) Ранньої весни большевицькоrо духу вже й чути не було на Україні, потроху витіснили його. Не було вже червоних зайд, хіба що часом заскакували червоні загони в paйон Дебальцева і то нас послали, щоб їх не допускати.До Дебальцева ми їхали спокійно, а на зупинках наш вояцький хор з колишніх бурсаків такі концерти давав, що тисячі людей сходились пісень послухати.На станції Дебальцево ми спершу жили в вагонах, а коні стояли прив’язані до возів коло вагонів. Чекали дальших наказів, а час витрачали на муштру, бо багато добровольців було неознайомлених із зброєю. Cтаршини-кулеметчики увесь час “проробляли”…
Роздуми у німецькому полоні
(1917 рік, зі спогадів Віктора Зелінського) Розмова з Йолтуховським, його інформації про українську справу струснули мною в найглибших фібрах моєї душі. Прямо не можу описати того почуття, яке бушувало в той час в мені. Я бачив Україну, свої молоді літа. Я почув запах квітів українських степів, по яких я дитиною у супроводі дорогої мами та няні-українки бігав і ті цвіти збирав. Я почув ті пісні, що їх виспівувала моя няня, змальовуючи героїчні змагання українського козацтва. Я ставав тепер іншою людиною, в мені ломилися важкі окови отого страшнього леду, що наріс впродовж довгих років мойого виховання в російському середовищі. Я чув,…
Служба в першому автопанцерному дивізіоні
(1917 рік, зі спогадів Степана Самійленко) Після відпустки почалась щоденна кропітка праця в дивізіоні. Я мав кілька років стажу учбової праці в царській армії – школив кулеметчиків і тепер приклав свій досвід для вишколу вояків української армії. Праці було багато і на якусь “політику” часу не лишалось. До жодної партії я не належав, хоч у той час куди не прийдеш усе розмови про політику та про різні партії. У мене ж, як і в багатьох старшин, був такий настрій, що “політика не наше діло”. Ми – люди військові, наше діло – обороняти батьківщину. Тепер маємо свій уряд – Центральну Раду,…
Shevchenko's concerts
(1902 р., зі спогадів Дмитра Дорошенко) На весну 1902 року, десь у березні чи на початку квітня українська колонія в Петербурзі святкувала Шевченкові роковини. Звичайно в день смерти поета відправлялася урочиста панахида в Казанському соборі, що стоїть на головній вулиці – Невському проспекті – і є одною з головних церков столиці. На цю панахиду сходилося багато людей, і тут можна було побачити визначних діячів, письменників, учених і мистців, які явилися віддати пошану пам’яті великого українського поета. Увечері (не завжди того самого дня, часом і значно пізніше) відбувався концерт, чи як казали в Галичині, академія. Порівнюючи не так давно перед моїм…
English 
Українська