Володимир Трембіцький, Нью-Йорк
Стаття опублікована на сайті “Українське життя в Севастополi”
http://ukrlife.org/main/uacrim/trembicky.htm
Автор цих довідкових матеріалів про український флот доби визвольних змагань давно досліджує означену тему з усією її багатосторонньою проблематикою. Переглянуто тисячі аркушів архівних, інших документальних та мемуарних джерел і в результаті пильної праці зібрано багатющі фактологічні дані, деякі з документів, що зберігаються тепер у дослідника, — унікальні. Довголітня дружба пов’язувала Володимира Трембіцького з капітан-лейтенантом Святославом Шрамченком, який в роках 1918 — 1919 працював у міністерстві морських справ у Києві. Серед найновіших розвідок ньюйоркського науковця назвемо публікацію «Чорноморська проблема України», вміщену в «Альманасі Українського Народного Союзу» (Парсіпанні — Нью-Йорк, 1998. с. 144—158), де наведено хронологію та факти, пов’язані з морською справою Української держави в 1917 —1920 роках.
Володимир Трембіцький народився в Західній Україні. Навчався в українській академічній гімназії у Львові (до 1939 р.), на факультеті державних наук у тамтешньому університеті (до 1940 р.) і економічному факультеті в Берліні (до 1944 р.). Затим продовжував свою наукову спеціалізацію в університетах Мюнхена (до 1955 р., з докторатом в економічній сфері) та Нью-Йорка, де займався історичними східноєвропейськими студіями, досліджуючи проблеми XX століття. Найширше у своїх працях науковець звертається до політичної історії 1914 — 1930 рр., особливо в тій частині, що стосується народів колишнього СРСР, а також політичної історії України 1917 — 1924 рр. із спеціалізацією по міжнародних справах, дипломатичних зокрема.
Член Наукового товариства імені Шевченка в Америці й Української Вільної Академії наук.
Володимир Трембіцький написав більше сотні розвідок, тридцять п’ять з них присвячено історії української геральдики та гімнів за тисячу років. Ці дослідження вийшли окремою книжкою в Римі до століття НТШ (1973 р.).
ПЕРСОНАЛЬН??Й СКЛАД АДМIPАЛЬСТВА ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОЇ КОМАНД??
Адмірали військового флоту: Андрій Покровський — від 1.V.1918.
Контр-адмірали флоту: Микола Максимов, М. М. Остроградський-Апостол, В’ячеслав Клочковський.
Начальники Головного морською штабу: капітан 1-го рангу С. Овод — від 28.IV. 1918; капітан 1-го рангу Ю. Свірський — від 1 .VI. 1918; капітан 1-го рангу А. Пчельников — від 15.XI.1918; капітан 1-го рангу М. Єфремов — від 20XI.1918. Заступник начальника Головного морського генерального штабу — Ю. Свірський. В морському генеральному штабі працювали ще на головних позиціях контр-адмірал Протасєв, адмірал Андрій Покровський, ген. хорунжий флоту Степанов, капітан 1-го рангу Юрій Постриганов.
В морській ліквідаційній комісії були: віце-адмірал (від осені 1918 р.) В. Шрамченко — голова та відповідальний за транспортний флот, віце-адмірал Хоменко — голова комісії для демілітаризації пароплавного флоту.
Командний склад флоту у 1918 році (за Гетьманату): адмірал Андрій Покровський — головний начальник чорноморських портів; генерал-майор флоту Єрмаков — командуючий Дунайським флотом; контр адмірал М. Остроградський-Апостол — командуючий відділом флотилії в Севастополі (до 10.VІ.1918); капітан 1-го рангу Дмитрів — командуючий відділом флотилії Азовського моря; капітан 1-го рангу Озеров — командуючий Одеським військовим портом; контр-адмірал М. Римський- Корсаков — командуючий Миколаївським військовим портом; контр-адмірал Фабрицький — комендант корпусу берегової охорони; контр-адмірал Ворожейкін — начальник штабу головної команди портів; контр-адмірал Степанов — командуючий транспортним флотом.
Інші важливі державні пости на флоті: ген. хорунжий флоту Володимир Савченко-Більський — начальник гардемаринської школи у 1919 році; старший лейтенант флоту Михайло Білінський — помічник начальника головної господарської морської управи морського міністерства у 1918 році; ген. хорунжий В. Богомолов — голова Військово-морського суду і начальник Головного військово-морського управління при морському міністерстві у Києві.
МІНІСТР?? ТА ВІЦЕ-МІНІСТР?? МОРСЬК??Х СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВ?? (1917- 1921)
Дмитро Антонович 23.ХІІ.1917 — 14.ІІІ.1918
генерал Олександр Жуковський1 14.ІІІ — IV.1918 військовий інженер
Олександр Коваленко віце-міністр ген. бунчужний Олександр Рогоза 1. 1. V — І4.ХІ.1918
капітан 2-го рангу С. П. Овод — виконуючий обов’язки віце- міністра від 1.У.1918
контр-адмірал Микола Максимов — віце-міністр від 5. V.1918
капітан 1-го рангу Ю. Свірський — віце-міністр від 10.X.1918
адмірал Андрій Покровський 14.ХІ — 19.ХІІ.1918
контр-адмірал Гадд — віце-міністр від 14.XІ. 1918
контр-адмірал М. М. Остроградський-Апостол2 19 — 24.ХІІ.1918
1) Міністр військових справ та виконуючий обов’язки міністра морських справ
2) Тимчасово
ВІЙСЬКОВО-МОРСЬК??Й ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВ?? (1917- 1918)
| Тоннаж | В ході від років | |||
| Три бригади лінійних кораблів (т. зв. лінкори) | ||||
| перша бригада | ||||
| «Соборна Україна» | 27 900 | 1918 | ||
| «Воля» | 23 400 | 1915 | ||
| «Свободна Росія» | 23 400 | 1914 | ||
| друга бригада | ||||
| «Св. Євстахій» | 13 000 | 1906 | ||
| «Св. Іоанн Золотоустий» | 13 000 | 1906 | ||
| «Св. Пантелеймон» | 12 800 | 1900 | ||
| третя бригада | ||||
| «Три Святителі» | 13 500 | 1893-1912 | ||
| «Ростислав» | 10 300 | 1896 | ||
| «Синоп» | 10 300 | 1887-1914 | ||
| Гідрокрейсери (разом 6 одиниць): «Цар Олександр І», «Цар Микола І», „Імператор Траян», з румунського флоту – «Король Кароль» (1917), „Прінчіпеса Марія». Бракує назви ще одного крейсера. | ||||
| Тяжкі кружляки 1-ої ранґи (разом 6 одиниць): | ||||
| «Гетьман Дмитро Дорошенко» | 8 030 | 1918 | ||
| «Кагул» (раніше «Очаків») | 7 200 | 1903 | ||
| «Пам’ять Меркурія» | 7 200 | 1902 | ||
| «Гетьман Б. Хмельницький» | 6 934 | 1918 | ||
| «Алмаз» | 3 300 | 1903 | ||
| «Прут» | 3 200 | 1903 | ||
| Легкі кружляки 2-ої ранґи (разом 2 одиниці) | ||||
| «Адмірал Лазарєв» | 7 600 | 1915 | ||
| «Адмірал Нахімов» | 7 600 | 1915 | ||
| Їх назви мали бути замінені на «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Тарас Шевченко». | ||||
| Дивізія ескадрильних міноносців (т. зв. есмінці) – разом 24 одиниці: | ||||
| «Щасливий» та 12 одиниць цього класу | 1360-1100 | |||
| «Лейтенант Зацарений» та 3 одиниці цього класу | 1360-1100 | |||
| «Завидний» та 5 одиниць цього класу | по 650 т | |||
| «Сміливий» та 4 одиниці цього класу | 300-100 | |||
| Відомі ще були імена міноносців «Київ», «Чигирин», «Батурин», «Львів», «Іван Виговський», «Іван Сірко», «Пилип Орлик», «Кость Гордієнко», «Мартин Небаба», «Іван Підкова», «Петро Могила», «Іван Котляревський» та ін. | ||||
| Дивізія менших міноносців (разом 64 одиниці) | ||||
| Перша дивізія | ||||
| „Україна» та інші назви цього класу суден | 1330 | 1906 | ||
| «Гнівний», „Транзитний», «Гаджибей», «Капітан-лейтенант Баранов», «Феодосія», «Лейтенант Шостаков», «Фідонісі», «Каліяклія», «Швидкий», «Поспішний», «Бурливий», «Живий», «Неспокійний», «Капітан Сакел», «Літун», «Гарячий», «Керч», «Звінкий», «Цериго» і «Ксеня» – разом 20 одиниць. | ||||
| Друга дивізія «Ч. 259» та інші (разом 8 одиниць) | ||||
| Третя дивізія (разом 30 одиниць) | 650 | 1906 | ||
| Четверта дивізія (разом 11 одиниць) | 400-300 | 1901-1906 | ||
| Підводні човни (разом 13 одиниць) | ||||
| «Тюлень», «Щука», «Карась», «Краб», «Буревісник», «Качка», «АГ-21», «АГ-22», «АГ-23», «АГ-24», «АГ-25», «АГ-26». Маткою цих суден був корабель .Дніпро». | ||||
| Канонірні човни (разом 5 одиниць на чолі з човном «Запорожець») | ||||
| Мінові загородники (разом 6 одиниць) | ||||
| Сторожові катери – два дивізіони. | ||||
| Транспортні кораблі (разом 8 одиниць на чолі із кораблем «Кронштадт» і майстернею) | ||||
| Плаваючий док (тоннажем 30 000 тонн) | ||||
| Моторні катери (65 одиниць). | ||||
| Серед них «Прозорий», «Сміливий», «Страшний», «Транзитний», «Бурливий», «Щасливий» та інші. | ||||
| Буксири: | ||||
| «Відважний», «Скит», «Азовець», «Бопічан», „Петрель», «Севастополь», «Успіх», «Пирогов», «Донець», «Керч», «Березань», «Чурубаш», «Микола Пашич» і «Румунія» – разом 14 одиниць. | ||||
| Баржі (47 одиниць) | ||||
| Корабель окремого призначення – лінкор «Юрій Побідоносець» (тоннаж – 1 000, плавав з 1892 р.). На ньому перебувала квартира командуючого Чорноморським військовим флотом зі штабом. | ||||
| Навчальне судно «Свобода». | ||||
| До складу морського флоту входили також 20 гідропланів при школі воєнно-морської авіації в Севастополі. Постоями військово-морського флоту були порти Севастополь, Очаків. Миколаїв та деякий час Одеса. | ||||
| АЗОВСЬК??Й ВІЙСЬКОВ??Й ФЛОТ | ||||
| Базувався в Керчі. У його складі були: канонірні човни – 5 одиниць, сторожові судна – 6, плаваючі батареї – 7, буксири – 3, сторожові катери – 14, допоміжні судна. | ||||
БІБЛІОГРАФІЯ
Удовиченко Олександр. «Україна у війні за державність (Історія організації і бойових дій Українських і Збройних Сил 1917-1921)». Вінніпег, 1954, с. 33 -39, 171.
Савченко-Більський Володимир. «Босфоро-Дарданельське питання і необхідність панування України і на Чорному мирі». «Табор» – військово-літературний журнал, ч. 11, Варшава, 1929, с. 3 – 11.
Шрамченко Святослав. «Український Головний Морський Штаб 1917-21 рр.». „Табор», ч. 21, Варшава, 1934, с. 47 – 48.
Дорошенко Дмитро. «Історія України 1917-1923». 2-ге вид. „Булава», т. II, Нью-Йорк, 1954, с. 257-258.
Шрамченко Святослав. «Закон про державну українську фльоту та його виконавці». „За державність», кн. 5, Каліш, 1935, с. 124 ~ 136, кн. 2, с. 129 – 130.
Шанковський Лев. «З історії української воєнно-морської фльоти (з нагоди дня 29 квітня)». „Америка», і ч. 77-78, 80 за 25, 26, 28 квітня 1972, Філядельфія.
Шрамченко Святослав. «Українська воєнно-морська політика на Кримі у 1917-18 рр.». „Літопис Червоної Калини», ч. V, і Львів, 1932, с. 9 – 12.
Михайлик Михайло. «Український національний рух в Криму в 1917 році». „Літопис Червоної Калини», ч. VI, Львів, 1932, с. 12 – 14, ч. VII—VIII, с. 22 – 26.
Шрамченко Святослав. «Український морський міністер – старший лейтенант фльоти М. І. Білінський». „Літопис Червоної Калини», ч. IX, Львів, 1932, с. 17 – 20.
В. Трембіцький. Персональний склад адміральства та воєнно-морської «Команди Українсько-Морської Фльоти», «Вісті комбатанта», ч. 2, Торонто – Нью-Йорк, 1988, с. 51 – 55.