У прокат виходить третя частина «Вартових Галактики». Цей фільм вартий уваги і тих, хто хоче побачити в кінематографі відображення нинішньої війни, і тих, хто хотів би на пару годин відволіктися від нашої реальності.

І справді, герої борються з маніяком, який намагається нав’язати галактиці своє схиблене бачення всесвіту,  створює «антиземлю», поневолює різні форми життя, тримає у клітках дітей для своїх експериментів з перетворення видів та вбиває усіх, хто йому вже не потрібний. Ну, і хоче створити вищу расу, куди ж без цього. Прямих відсилок до  росії немає, але українське око може їх знайти, бо у справді якісному кіно має бути справжній великий лиходій, а мета й засоби усіх великих лиходіїв в історії більш-менш однакові…

Герої фільму, так само, як і у попередніх частинах, жартують і сваряться, часто (ні, дуже часто) ображають одне одного, але готові на все, щоб врятувати друзів… І тут знову думається про тих, хто захищає нашу країну.

Створені режисером Джеймсом Ґанном попередні частини «Вартових Галактики» стилістично дуже відрізнялися від інших фільмів марвелівського всесвіту, і не тільки завдяки якісно використаній музиці минулих десятиріч. На щастя, режисер тримає високу планку: картина зберегла все те, за що ми любили попередні частини, порадувавши новим сюжетом, несподіваними його поворотами і фіналом, після якого хочеться чекати наступної частини. Якщо, звичайно, вона колись буде. Адже режисер нібито тепер зніматиме історії з іншого кіновсесвіту.

Фільм розрахований на те, щоб зачепити найрізноманітнішу аудиторію. Найменшим він, звісно, не підійде, бо є декілька доволі жорстоких сцен (український рейтинг 12+).

Для молоді — багато ефектних бійок та боїв, перегони, кумедні жарти, вражаючі космічні пейзажі (космозажі?). Для більш дорослої аудиторії є цікавий сюжет, проблема побудови стосунків у різноплановому колективі, спроби головного героя відновити свої романтичні стосунки (щоб точно зрозуміти, що тут відбувається, варто переглянути попередні марвелівські фільми з відповідними персонажами). Мало кого не зачепить сюжетна лінія з передісторією Ракети, з якої ми нарешті дізнаємось, хто він і звідки походить. І чи дійсно він є єнотом…

Врешті, глядач, що прагне чогось більшого за розвагу, отримає привід задуматись над природою зла: тут є персонажі, які міняють сторону конфлікту, і «вічна» тема: як відшукати людське в якійсь істоті, і чи варто це робити взагалі.

Фільм цікавим чином зачіпляє гуманістичні питання, актуальні для світової політики в останні роки. Сьогодні в Україні ми звикли до того, що заклики до гуманізму від світових лідерів покликані дати росії можливість продовжити терор на окупованих територіях та забезпечити їй можливість остаточно знищити нашу країну. «Вартові Галактики» — це про гуманізм, але справжній. «Поганих» тут знищують усіма можливими засобами. «Хороших» — рятують за всяку ціну. Питання в тому, хто «хороший», а хто «поганий». З «поганими» все більш-менш зрозуміло: ті, хто нищить світи, знущається з беззахисних, користуєтесь правом сильного. А от з «хорошими»… в одному з епізодів герої рятують «вищі форми життя». Врятували. А що з нижчими? Дати загинути страшною смертю? А в чому насправді різниця між вищими та нижчими? Єнот-жертва наукових експериментів — це нижча чи вища? Якщо вища, то в який момент він нею став? Чи завжди був? Отже, герої рятують і «нижчі форми». Ніби говорячи нам, що будь-чиє життя безцінне. Але ми це і так вивчили, за багато років до того, як рашисти почали відрізати голови українцям. На прикладі випадку, коли один молодий рашист по-звірячому вбив собаку. Тренувався. Мабуть, не він один. Це всі знали, але не зважали, бо то ж «нижча форма»… Тепер він вбиває українців.

Отже, всі життя важливі. При цьому стрічка не скочується у рожеві ілюзії. Перше, що робить одна з врятованих тварин, — це починає дряпати та кусати свого рятівника. Такий собі «тягар вищих форм» за Кіплінгом. Гуманізм, як показано у цьому фільмі, — це не результат високої освіти чи складного виховання. Це почуття, властиве кожній нормальній істоті, якщо вона, пробачте за гру слів, є людиною.

В картині кілька разів акцентовано на тому, як змінюється внутрішній стан когось із героїв, коли він усвідомлює необхідність захистити беззахисних. Цей заклик діяти, коли ти можеш врятувати когось, був присутній і в попередніх частинах, але тут він звучить значно виразніше.

В першій частині «Вартових» був епізод, де Пітер Квіл врятував Ґамору, коли вона опинилась у відкритому космосі без скафандру. Здавалось, безнадійна ситуація! Але Пітер не хотів з цим миритися, не хотів вірити, що все програно. І був готовий заплатити будь-яку ціну за те, щоб все виправити. Він віддав їй свою маску. Ось ця його властивість не миритися з поразкою, коли, здається, все вже програно, є одною з ключових рис цього героя. І його друзям вона вкрай знадобиться у третій частині.

Хоча у всіх фільмах про «Вартових Галактики» вирішується доля якщо не всесвіту, то, принаймні, якоїсь планети, яку персонажі героїчно рятують, проте кінокартини не скочуються до пафосу. Ці фільми до краю реалістичні щодо характерів персонажів. Останні мають купу вад, це навіть до певної міри антипафос, бо іноді ці вади відверто гіперболізовані. Не святі горшки ліплять, геть не святі. Хоча якими мірками судити компанію, в якій лише одна особа — це власне людина, і те напівлюдина-напівбог?

Для тих, кому історії коміксів видаються надто простими, у фільмі є ще один змістовний шар: при перегляді згадується один з романів Герберта Веллса. До певної міри є й відсилка до «Планети мавп» 1968 року…

Продемонстрував режисер і майстерність у тому, щоб розповісти окремі історії в маленьких епізодах. Епізодичні персонажі мають власні біографії, і для тих, хто уважно дивиться на екран, є можливість зрозуміти їхні долі та характери вже за інтер’єрами їхніх помешкань.

Джеймс Ґанн вміє витягнути максимум можливого з появи в епізодичних ролях відомих акторів. В третій частині, як і в другій, ненадовго з’являється Сильвестр Сталлоне. Його персонаж має лише кілька реплік, але на ньому базується ціла сюжетна лінія нового життя Ґамори. Також невелика роль є у Натана Філліона, який завдячує нею своєму вмінню майстерно вести незграбні діалоги (візитівка популярного серіалу «Касл», де він грає головного героя).

Не бракує у фільмі і пасхалок: як і в попередніх частинах «Вартових», тут можна побачити качку Говарда і ще багато чого несподіваного й цікавого.

І — пара слів про музику. Тут вона є, її багато, вона добре впізнавана, але репертуар трошки «помолодшав».

Не можу не звернути уваги на ще один технічний, але важливий момент. З часів відродження прокату фільмів у форматі 3D це часто використовується виключно як фішка. Здається, що автори стрічок просто поміняли звичайні камери на 3D, абсолютно не задумуючись, як буде виглядати їхня картина в об’ємі.

У «Вартових Галактики» багато сцен побудовані так, щоб використання 3D робило їх значно  видовищнішими. Можливо, цього варто було очікувати від фільму з такою кількістю комп’ютерної графіки, але, в будь-якому разі, він заслуговує на перегляд саме у такому форматі.

Ми часто чуємо, що американці співчувають тим, хто бореться за свободу та захищає свою країну. Саме такі фільми виховують нові покоління американців в такому ключі. При тому, що це не філософський фільм, і тим більше не драма. Це — розвага, місцями комедія, пригодницька історія. Але вона про те, як залишатися людиною в найскрутніших ситуаціях. Навіть якщо ти — єнот, жертва наукових експериментів, і навіть якщо заради цього треба ризикнути своїм життям…

Прикро, що таких фільмів не знімають в Україні. Вони не завадили б і нам.