«Апокриф» про божевілля Ніцше – у Турині він побачив, як візник гамселить непокірного коня, впав тварині на шию, заплакав і втратив свідомість – вартий того, щоб бути екранізованим. Утім, «екранізовувати» філософа – річ невдячна. З ним можна лише вступати в діалог… а то й розгорнути його думку у власну. Як це, власне, і зробив […]

  Зустріч з кінгівським «Воно» відбулася в мене вже в досить пізньому віці, причому в дещо специфічному контексті: під час роботи над рецензією на нову екранізацію (що вже обертається «прицільним», досить-таки навіть параноїдальним читанням). І, як водиться, автор повернувся іншим боком, незгірш як хатинка на курячих ніжках у казці. Так, «Кінг-шкільних-років-автор-жахастиків» і «Кінг-дорослого-читача-з-гуманітарною освітою» перетинаються […]

Ми розпочинали наш блог з допису «Історія України у фото і кіно: 3D-формат». Так сталося невипадково, адже вже кілька років ми працюємо над переведенням кінохроніки періоду Української революції 1917-1921 років у 3D. Проект, в якому вона має бути застосована, називається «Генерація волі». Перші результати роботи навіть пройшли певну апробацію: в Музеї театрального музичного і кіномистецтва […]

Є книги для певного настрою. Є – для певного часу доби. Сьогодні мова піде про книги «нічні». «Книга вигаданих неістот» Євгена Ліра й Кшисі Федорович, «Пісні тіней і порожнечі» поетів українських двадцятих, зібрані тим самим Євгеном Ліром, вийшли у «Домі Химер» – молодому видавництві, що спеціалізується на «темній» літературі. «Темними» у найкращому сенсі слова є […]

  Не знаю, чи це ознака того, що наш блог вже сходить на пси, але ми вирішили зробити крок до мейнстріму. Ну, майже. Бо котиків не буде. Буде Машенька, тому що чоловік рішуче сказав мені: «Пиши не про туринського коня, а про білогородську мишу». Машенька увійшла в наше життя вже більше року тому. Спочатку знайомство […]

 1920 рік, німецька колонія в степах України, дружба німецького й єврейського хлопчика на тлі неймовірної змови проти одного з більшовицьких лідерів… Звучить досить інтригуюче (хоч і не без кон’юнктурщинки), чи не так? Лишається дізнатися, наскільки виконання відповідатиме задуму. Україно-грузино-литовська копродукція відомого грузинського режисера Зази Урушадзе (передчасно покинув світ у 2019 році) має в основі книжку […]

Свято українських добровольців, що його країна відзначала вчора, надихнула на спогади про те, як силами добровольців знімався і наш фільм. Добровольці рятували Україну не тільки в часи нинішньої війни. Враховуючи довгий досвід бездержавності, дуже часто на порятунок українці могли очікувати тільки від добровольців. Кадр з фільму “Українська революція за спогадами Всеволода Петріва” Для нашої знімальної […]

Для мене особисто, як і для багатьох українців, вже давно стало доброю традицією, що незабаром після початку календарної весни ми вшановуємо пам’ять Тараса Шевченко. Це настільки увійшло в життя, що виникла певна автоматична асоціація: весна — Шевченко. До 1917 року, попри усі заборони, цю дату також святкували. Інколи і деінде майже офіційно, як, наприклад, описано […]

 До Шевченківських днів – матеріал про екранізації Шевченка в кіно (лише ігровому: анімація – окрема тема). В основу лягла моя ж стаття «Мотиви і образи Кобзаря в кіно» (журнал «Кіно-Театр», №1, 2014), доповнена фрагментами рецензій «Парад вільних» (журнал «Кіно-Театр», №1, 2015) і «Толока як спроба української історіософії» (журнал «Кіно-Театр», №4, 2020).         […]