Сталося! Ідея, що визрівала більше двох років, нарешті реалізувалася. Під час роботи над фільмами режисеру доводиться занурюватись у найрізноманітніші проблеми. Історичні, організаційні, соціальні, культурні… Часто хочеться висловитися з цього приводу, але потрібен відповідний майданчик. Щось подібне відчувала і моя дружина. Отже, ми створили на двох блог про кіно, де будемо ділитися своїми думками щодо пережитого. […]

Четверо втомлених від життя шкільних вчителів намагаються пожвавити млявий життєвий плин, підтримуючи певний рівень алкоголю в крові. Похмурий український артгауз чи безшабашна українська комедія? Ні, данська трагікомедія (що ж, якісь спільні цінності з Європою ми маємо, і це не може не радувати). І все ж «Ще по одній» («Druk») Томаса Вінтерберга – не про алкоголізм… […]

  У більшості випадків, коли виходжу з зали після перегляду вітчизняного фільму і питаю себе, як сподобалося, відповідь: «Враження неоднозначні». Розкритиковувати на друзки, як на мене, річ непотрібна і нецікава (аналізувати куди захопливіше). Розхвалювати – часто особливо ні за що. Словом, щось вийшло добре, щось погано – як у житті.           […]

Рік 1939-й, приєднання Західної України до УРСР – здійснення давньої мрії «двох Україн» про злуку… і несподівано гостре зіткнення двох її культурних традицій-орієнтацій, «європейської» західноукраїнської і «підросійської» наддніпрянської… Відобразити цю знаменну подію (об’єднання) в «дзеркалі епохи» мав головний кіноспівець країни, Олександр Довженко.  У вересні-жовтні 1939 року він працює в Західній Україні як керівник кіногрупи і […]

У сучасному кінопрокаті важливою ознакою високоякісного технологічного кінофільму є наявність 3D-версії. Сьогоднішній 3D-формат не є по-справжньому тривимірним. Він складається із двох окремих зображень, для правого і для лівого ока. Залежно від того, як обладнаний кінотеатр, ці зображення демонструються за допомогою або кольорового анагліфу (тоді фільм треба переглядати в червоно-синіх окулярах), або різних методів поляризації (ще […]